окалина
ОКАЛИНА, и, ж. Окисел, що утворюється на поверхні металу (перев. заліза та його сплавів), нагрітого до високих температур (700-1300 градусів); використовується у доменному виробництві, порошковій металургії і т. ін.; циндра. Тим часом сталь уже трохи остигла. Темна окалина з 'явилась на боках циліндра (Собко, Біле полум'я, 1952, 321); Тисячі тонн металу йдуть на циндру або, як тепер її називають, - "окалину" (Загреб., Спека, 1961, 59).