оповіщений
ОПОВІЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до оповістити. Оповіщені ще з учора, селяни посходилися до сільради (Епік, Тв., 1958, 477); За рогом, під стіною облупленої, з вибитими вікнами школи, немов заздалегідь ким оповіщений, чекав на полонених гурт жінок (Коз., Гарячі руки, 1960, 119); Гурток молодіжі.. переїздив по заздалегідь оповіщеному в часописах маршруту якусь частину Галичини або Буковини (Сам., II, 1958, 397); // оповіщено, безос. присудк. сл. На афішах було оповіщено, що того вечора співатимуть в садку тірольці (Н.-Лев., І, 1956, 435).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | оповіщений | оповіщена | оповіщене | оповіщені |
Родовий | оповіщеного | оповіщеної | оповіщеного | оповіщених |
Давальний | оповіщеному | оповіщеній | оповіщеному | оповіщеним |
Знахідний | оповіщений, оповіщеного | оповіщену | оповіщене | оповіщені, оповіщених |
Орудний | оповіщеним | оповіщеною | оповіщеним | оповіщеними |
Місцевий | на/у оповіщеному, оповіщенім | на/у оповіщеній | на/у оповіщеному, оповіщенім | на/у оповіщених |