випраний
ВИПРАНИЙ, а, е. Дієпр. пас мин. ч. до випрати. Марія Іванівна стояла, схилившись над дерев'яними ночвами, й викручувала випрані сорочки (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 355).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | випраний | випрана | випране | випрані |
Родовий | випраного | випраної | випраного | випраних |
Давальний | випраному | випраній | випраному | випраним |
Знахідний | випраний, випраного | випрану | випране | випрані, випраних |
Орудний | випраним | випраною | випраним | випраними |
Місцевий | на/у випраному, випранім | на/у випраній | на/у випраному, випранім | на/у випраних |