водопій
ВОДОПІЙ, пою, ч. 1. Місце на річці, озері і т. ін., де напувають худобу або куди приходять пити дикі тварини. - Товар, паночку, погнав напувати. Та онде й він, - указала Оришка в вікно, уздрівши Кирила, що гнав теляток та овечат від водопою (Мирний, III, 1954, 310); Тимко взяв у руки батіг і.. погнав волів до водопою (Тют., Вир, 1964, 13); Для копитних звірів влаштовують штучні водопої (Наука.., 8, 1959, 34).
2. Пиття води тваринами. І такою сонливістю повіває від тих погорблених хаток, мов у жаркий день від череди на стійлі після водопою (Руд., Остання шабля, 1959, 369); До ріки з пасовища лісного спускався Олень той, спраглий на сонці, жадобу втомить водопоєм (Гомер, Одіссея, перекл. Бориса Тена, 1963, 177).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | водопій | водопої |
Родовий | водопою | водопоїв |
Давальний | водопоєві, водопою | водопоям |
Знахідний | водопій | водопої |
Орудний | водопоєм | водопоями |
Місцевий | на/у водопої | на/у водопоях |
Кличний | водопою | водопої |