воротар
ВОРОТАР, я, ч. 1. Сторож біля воріт. Воротар не квапився, довго щось відкручував, і нарешті міст спустився на своє місце (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 286); Коли Ласточкін підійшов до Ботанічного саду, воротар.. довго не хотів його пропускати (Смолич, V, 1959, 549).
2. Член спортивної команди (футбольної, хокейної і т. ін.), який захищає ворота; голкіпер. Німець налагодився вдарити по воротах. Наш воротар легко підскочив, піймав.. м'яча й знову подав його на гру (Ю. Янов., І, 1958, 487); І коли тепер у нас спорт організовано, піднесено на нечувану височінь, цілком зрозуміло, що в кожній сім'ї - чи стрибун, чи бігун, чи штангіст, чи воротар (Вишня, І, 1956, 401).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | воротар | воротарі |
Родовий | воротаря | воротарів |
Давальний | воротареві, воротарю | воротарям |
Знахідний | воротаря | воротарів |
Орудний | воротарем | воротарями |
Місцевий | на/у воротарі, воротареві | на/у воротарях |
Кличний | воротарю | воротарі |