гнідий
ГНІДИЙ, а, е. Темно-коричневий (про масть коней). Усе приїздив [поміщик] інакшими кіньми. То приїде сірими, то гнідими, то вороними (Вовчок, Вибр., 1937, 116); Крутим схилом Антон піднімався вгору до своєї хати й на мотузяному поводі вів гнідого коня (Чорн., Потік.., 1956, 12); // у знач. ім. гнідий, дого, ч. Кінь такої масті. - Ану лишень, бадьоріше! - обзивається він до гнідого (Мирний, IV, 1955, 314).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | гнідий | гніда | гніде | гніді |
Родовий | гнідого | гнідої | гнідого | гнідих |
Давальний | гнідому | гнідій | гнідому | гнідим |
Знахідний | гнідий, гнідого | гніду | гніде | гніді, гнідих |
Орудний | гнідим | гнідою | гнідим | гнідими |
Місцевий | на/у гнідому, гнідім | на/у гнідій | на/у гнідому, гнідім | на/у гнідих |