грайливо
ГРАЙЛИВО. Присл. до грайливий 1, 2. Кінь грайливо потерся головою об руку командира,дугою вигнув міцну шию (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 874); Грайливо гасали по всій землі сонячні зайчики (Донч., II, 1956, 72); Раптом до їдальні зайшов молодий красень, веселий, квітучий. Грайливо поблискуючи очима, привітався (Збан., Сеспель, 1961, 138).