дотик
ДОТИК, у, ч. 1. Дія за знач. дотикати 1 і дотикатися. Мене збудив знов холодний дотик дідової руки, простягненої з сусіднього ліжка (Фр., IV, 1950, 184); Вона тягнеться рукою до тернової гілки і відчуває дотик гострих колючок (Шиян, Баланда, 1957, 229).
2. Відчуття, що виникає при стиканні шкіри з навколишнім середовищем. Комахи мають органи зору, нюху, дотику, смаку і слуху (Захист рослин.., 1952, 32); Макс був сліпий.. половину свого життя, і вже давно навчився замінювати зір відчуттям, дотиком, інстинктом (Загреб., Європа. Захід, 1961, 49)
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дотик | дотики |
Родовий | дотику | дотиків |
Давальний | дотикові, дотику | дотикам |
Знахідний | дотик | дотики |
Орудний | дотиком | дотиками |
Місцевий | на/у дотику | на/у дотиках |
Кличний | дотику | дотики |
дотиковий
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | дотиковий | дотикова | дотикове | дотикові |
Родовий | дотикового | дотикової | дотикового | дотикових |
Давальний | дотиковому | дотиковій | дотиковому | дотиковим |
Знахідний | дотиковий, дотикового | дотикову | дотикове | дотикові, дотикових |
Орудний | дотиковим | дотиковою | дотиковим | дотиковими |
Місцевий | на/у дотиковому, дотиковім | на/у дотиковій | на/у дотиковому, дотиковім | на/у дотикових |