ерудиція
ЕРУДИЦІЯ, ї, ж., книжн. Глибокі різнобічні знання в певній галузі науки чи в багатьох галузях науки й життя; ученість, обізнаність, начитаність. Він [І. Фран-ко].. визначається незвичайною плодовитістю, різностороннім талантом і науковою ерудицією (Коцюб., IIІ, 1956, 34); Особливо відчутна була його ерудиція в орнітології (Смолич, III, 1959, 472).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ерудиція | ерудиції |
Родовий | ерудиції | ерудицій |
Давальний | ерудиції | ерудиціям |
Знахідний | ерудицію | ерудиції |
Орудний | ерудицією | ерудиціями |
Місцевий | на/у ерудиції | на/у ерудиціях |
Кличний | ерудиціє | ерудиції |