залицяльник
ЗАЛИЦЯЛЬНИК, а, ч. Той, хто залицяється до кого-небудь. [Норма:] Фрау тільки-но призналась, що то вона вручила ключ від квартири своєму невірному залицяльникові (Галан, І, 1960, 425); Скільки він встиг передумати за цю коротку дорогу! То він себе бачив хлопчиком, то учнем гімназії, то залицяльником своєї дружини, батьком своїх дітей... (Томч., Готель.., 1960, 36); // Любитель залицятися до жінок, упадати за ними. - Панночко Теофілів!.. Завжди принадна, як пуп'янок троянди, - дзвенькнув острогами гість і з спритністю старого залицяльника поцілував ручку панночки (Тулуб, Людолови, II, 1957, 394).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | залицяльник | залицяльники |
Родовий | залицяльника | залицяльників |
Давальний | залицяльникові, залицяльнику | залицяльникам |
Знахідний | залицяльника | залицяльників |
Орудний | залицяльником | залицяльниками |
Місцевий | на/у залицяльнику, залицяльникові | на/у залицяльниках |
Кличний | залицяльнику | залицяльники |