зловити
ЗЛОВИТИ, зловлю, зловиш; мн. зловлять; док., перех. 1. Спіймати, підхопити те, що летить або, кинуте вгору, падає. Він з усмішечкою витягнув з кишені перев'язану мотузочком пачку грошей, підкинув її вгору, зловив і на мигах показав: бери, мовляв (Стельмах, II, 1962, 37).
2. Погнавшись, наздогнати, схопити того, хто рухається, тікає. Як побачила вона, що вже на волю її пускають,- бігти кинулася куди очі спали,- насилу її зловили (Вовчок, І, 1955, 177); Обганяє [Мурко] вівцю, вітер настовбурчив на ньому шерсть, а він зловив вже зубами за карк вівцю і кинув в отару (Коцюб., II, 1955, 321); // перен. Направивши, навівши фотоапарат, прожектор і т. ін. на те, що швидко зникає, проходить, піймати в приціл, сфотографувати. Командир Матте зловив у бінокль тумани над ворожим селом і зібрав помічників на нараду (Ю. Янов., І, 1958, 115).
@ Зловити вітра в полі див. вітер.
3. Піймати, захопити живцем як здобич. Не штука вбити крука: злови-но живого (Номис, 1864, № 7250); Вони посідали на піску, і він став розповідати, як йому сьогодні пощастило: він зловив такого сома, що коли його продати, то вистачить ходити в кіно хтозна й поки (Тют., Вир, 1964, 449).
4. Вислідивши, розшукавши кого-небудь, затримати, заарештувати. Увійшли москалі з рушницями й зловили п'ятнадцять циган (Н.-Лев., III, 1956, 278); Потім Котовського зловили вдруге і засудили до страти через повішення (Смолич, V, 1959, 30); // розм. Застати, побачити кого-небудь десь. На другий день пантрувала Пазя, щоби стрітися десь зі Славком на самоті. Удалось їй зловити його, як ішов із саду (Март., Тв., 1954, 320).
5. перен., розм. Викрити кого-небудь, звинувативши в якихось негативних вчинках; // на чому. Раптово помітити, виявити що-небудь у собі або в комусь. Я зловила себе на тому, що зовсім не слухаю [перекладача] (Ю. Янов., II, 1958, 89); Мені здавалося, що кілька разів я зловив діда Гарасима на якійсь дивній тривозі (Фр., IV, 1950, 182).
@ Зловити на гарячому див. гарячий; Зловити на місці злочину див. місце; Зловити на слові див. слово.
6. перен., розм. Вдаючись до різних хитрощів, примусити кого-небудь женитися на комусь. Жіноче покоління підростає тільки з тією думкою, що головне завдання самостійного життя дівчини - зловити собі чоловіка (Фр., XVI, 1955, 115).
@ Зловити на гачок див. гачок.
7. перен., розм. Збагнути (розумом), сприйняти (слухом, зором). Се вони [жайворонки], невидимі, кидають з неба на поле свою свердлячу пісню. Дзвінку, металеву й капризну, так що вухо ловить і не може зловити її переливів (Коцюб., II, 1955, 231); - Добраніч, Христинко! - одним стрибком він вискочив на ганок, зловив сполохане «ой» і скрип хатніх дверей... (Стельмах, І, 1962, 529).
@ Зловити нитку (нитки) чого - встановити зв'язок, послідовність у розмові, розгортанні подій, виявити в чому-небудь основне. [Гуральський:] А ви, Ми-китюк, на кожному кроці пам'ятайте, що перед вами велика праця: зловити в руки всі нитки цілої організації (Ірчан, І, 1958, 172); І розмова ще пожвавішала. Євген Вікторович, як то кажуть, ускочив у тон, зловив нитку настроїв (Ле, Міжгір'я, 1953, 169).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зловлю | зловимо |
2 особа | зловиш | зловите |
3 особа | зловить | зловлять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | зловив | зловили |
Жіночий рід | зловила | |
Середній рід | зловило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зловімо | |
2 особа | злови | зловіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | зловивши |