зір
ЗІР, зору, ч. 1. Одно з п'яти почуттів, органом якого є око. Найбільшої уваги потребує орган зору, бо видиме сприймання світу відбувається тільки за його допомогою (Шк. гігієна, 1954, 61); У колибі було темно; на превелику силу, натуживши зір, здолав я розгледіти своїх товаришів (Коцюб., І, 1955, 178); Гордій Макарович в останні роки мав уже ненадійний зір, і це не могло гарантувати його від небажаних випадковостей (Гур., Новели, 1951, 54); // Здатність бачити. Коли зір і розмисел сяк-так повертають до Юри, він, нарешті, бачить своїх друзів і ворогів (Смолич, II, 1958, 55); Гострий зір чоловіка і в осінні ночі вловлював непевні тіні, що сновигали біля колишнього панського палацу (Стельмах, II, 1962, 8).
2. Спрямованість очей на кого-, що-небудь; погляд. [Матка:] Є така тут круча глибоченна, чорна, не світить туди місяць і не блищать зорі, не падав зір людських очей... (Вас., III, 1960, 497); Зір його спинився на принесених вінках повноколосої пшениці (Кач., Вибр., 1953, 255); * Образно. Глибоким зором і пером тонким він [М. Коцюбинський] слугував народові своєму (Рильський, II, 1960, 89).
@ Бачити внутрішнім зором що - відчувати що-небудь. Захоплюючись мріяннями, Федотов зривався з ліжка і образно демонстрував те, що бачив внутрішнім зором (Моє життя в мист., 1955, 110); Втопити зір див. втопити; Глибокий зір див. глибокий; Окинути (оглянути, зміряти і т. ін. ) зором кого, що - охопивши повністю поглядом, подивитися уважно на кого-, що-небудь. Майор окинув зором місцевість (Дмит., Обпалені.., 1962, 126); - До мене їдете? - запитав він і бистрим зором оглянув наші човни (Досв., Вибр., 1959, 421); Високос теплим зором зміряв Стецюкову постать (Рибак, Зброя.., 1943, 206); Скільки сягав (сягне, огляне і т. ін. ) зір - дуже далеко. Повний місяць осявав океан хребтів, що розходились у всі боки, скільки сягав зір (Гончар, III, 1959, 124).
3. Те саме, що очі. Марчевському враз запекло в грудях, у горлі; затуманився зір (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 141).
@ Відводити (відвести) зір - те саме, що Відводити (відвести) очі (див. відводити). Дружина почервоніла, відвела від нього [Данила ] зір (Стельмах, II, 1962, 251); Звеселяти (звеселити) зір див. звеселяти; Красувати зір див. красувати; Поле зору: а) простір, який можна охопити поглядом. Я з цікавістю розглядав птаха. Та він змахнув дужими крильми і впав до землі, немов здутий вітром. Я відразу загубив його з поля зору (Хор., Ковила, 1960, 4); Хвиля кидала кораблі, і берег гойдався перед ними, тікаючи з поля зору далекомірників (Кучер, Чорноморці, 1956, 56); б) коло чиїхось інтересів, турбот, уваги. Справа навчання працюючої молоді завжди має бути в полі зору обкомів, райкомів партії (Рад. Укр., 28.VIII 1959, 1); Випадати з поля зору див. випадати; Точка (кут) зору - певний погляд на що-небудь, особисте ставлення до чогось. Багато спеціалістів дотримуються тієї точки зору, що хвіст і плавці є основним рушієм дельфінів та інших китоподібних (Знання.., 1, 1966, 6); З точки зору; Під кутом зору - з погляду кого-, чого-небудь, з того чи іншого боку. Комуніст-ленінець кожний вчинок, кожний крок у своїй діяльності розцінює з точки зору інтересів партії і народу, інтересів соціалістичної держави (Ком. Укр., 8, 1964, 41); Звичайно, з точки зору старого кавалериста Катерина робила багато помилок (Руд., Остання шабля, 1959, 227); Марксизм-ленінізм художник засвоює для того, щоб розглядати явища дійсності, суспільства, самого мистецтва під кутом зору діалектичного та історичного матеріалізму (Рад. літ-во, 3, 1958, 21); Чарувати зір див. чарувати.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | зір | зори |
Родовий | зору | зорів |
Давальний | зорові, зору | зорам |
Знахідний | зір | зори |
Орудний | зором | зорами |
Місцевий | на/у зорі | на/у зорах |
Кличний | зоре | зори |
зорати
ЗОРАТИ див. зорювати.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зорю | зоремо |
2 особа | зореш | зорете |
3 особа | зоре | зоруть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | зорав | зорали |
Жіночий рід | зорала | |
Середній рід | зорало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зорімо | |
2 особа | зори | зоріть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | зоравши |
зорити
ЗОРИТИ, рю, риш, недок., розм. 1. Дивитися на кого-, що-небудь; пильно вдивлятися. Тесля.. скочив миттю на станок і звідти поверх голов [голів] на вулицю зорить (Л. Укр., І, 1951, 444); Тоймі все стоїть, усе зорить у далечінь (Шиян, Переможці, 1950, 5).
2. за ким - чим. Стежити очима за ким-, чим-небудь. [Циганка:] Герцик увесь день зорить за мною, певно, догадується (Кроп., V, 1959, 473); Де-не-де на могилах [у степу] майоріли маяки на трьох розсохах. Зверху на помості сидів козак і зорив за полем (Панч, Гомон. Україна, 1954 53).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зорю | зоримо |
2 особа | зориш | зорите |
3 особа | зорить | зорять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зоритиму | зоритимемо |
2 особа | зоритимеш | зоритимете |
3 особа | зоритиме | зоритимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | зорив | зорили |
Жіночий рід | зорила | |
Середній рід | зорило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зорімо | |
2 особа | зори | зоріть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | зорячи | |
Минулий час | зоривши |