ковтати
КОВТАТИ, аю, аєш, недок., діал. Бити, стукати; битися, стукатися. Легесенько, ковтала [баба] головою в стіну, якби з радості, що сина доброго має (Стеф., Вибр., 1945, 98).
КОВТАТИ, аю, аєш, недок., перех. і без додатка. Рухом мускулатури горла проштовхувати що-небудь із порожнини рота в стравохід і шлунок. Ні жувати, ні ковтати не можна, не йде у горло (Кв.-Осн., II, 1956, 477); - За жменю цих цяцькованих Перлинок Не дав би я [Півень] і зернятка пшона. Нехай дурний індик ковтає (Гл., Вибр., 1951, 102); Жодному хворому ні в якому разі не можна вливати в рот їжу насильно, якщо він її не ковтає (Заг. догляд за хворими, 1957, 62); // розм. Пити або їсти що-небудь жадібно, квапливо; глитати. Батько.. десь під посадкою похапцем ковтав торішні консерви з бляшанки (Гончар, Тронка, 1963, 85); * Образно. Ненажерлива молотарка ковтала.. сніп за снопом, копу за копою (Минко, Вибр., 1952, 113).
@ Ковтати злість (лють і т. ін. ) - тамувати злість, лють і т. ін. Розгубивсь [Василь], ковтає злість: - Де ж Петро той! Де той гість? (С. Ол., Вибр., 1959, 77); Ковтати книжки (журнали, сторінки і т. ін. ) - швидко, жадібно, з захопленням читати книжки, журнали тощо. Серед тих авторів, яких я ковтав десятками, найбільше вражіння зробив на мене Марко Вовчок (Коцюб., III, 1956, 281); Тарас запалив свічку і, вмостившись на своєму сіннику , жадібно ковтав сторінку за сторінкою надзвичайні міфи (Ів., Тарас, шляхи, 1954, 104); Ковтати пілюлі - мовчки терпіти образу, вислухувати щось неприємне.. - Дай такому волю, то він назавтра тобі колгосп організує, - думав Воронцов про подоляка. - А ти маєш в дивізії за нього пілюлі ковтати... (Гончар, III, 1959,322); Ковтати повітря - глибоко вдихати, втягувати в себе повітря. Ходжу на волі - не дишу, а несито ковтаю свіже повітря, упиваюся й ним, і сонцем, і прохолодою (Коцюб., І, 1955, 466); Теодосій переминався з ноги на ногу, затаїв дихання, тихо ковтав повітря (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 145); Ковтати слинку (слину) - з жадобою дивитися на що-небудь, прагнути з'їсти щось смачне, але недосяжне. Дівчата з лиха горювали, Нудило тяжко молодиць; Лиш слинку з голоду ковтали. Як хочеться кому кислиць (Котл., І, 1952, 102); Хоч як ковтав слину, .. хоч як поглядав жадібно на стіл - ані батько, ані син ніби й не помічали моєї присутності (Збан., Єдина, 1959, 65); Ковтати слова - нерозбірливо, нечітко вимовляти слова. - А ти хто така? - трохи згодом питає він, ковтаючи слова (Мирний, І, 1949, 127); Ковтати сльози - стримувати сльози, плач. - Будьмо здорові, мамо, - тихо прощався він» ковтаючи сльози (Д. Бедзик, Студ. Води, 1959, 20).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ковтаю | ковтаємо |
2 особа | ковтаєш | ковтаєте |
3 особа | ковтає | ковтають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ковтатиму | ковтатимемо |
2 особа | ковтатимеш | ковтатимете |
3 особа | ковтатиме | ковтатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | ковтав | ковтали |
Жіночий рід | ковтала | |
Середній рід | ковтало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ковтаймо | |
2 особа | ковтай | ковтайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | ковтаючи | |
Минулий час | ковтавши |