льодовик
ЛЬОДОВИК, а, ч. Скупчення великих мас льоду, що утворюється на земній поверхні і має властивість сповзати з верхніх рівнів на нижчі; глетчер. Під впливом тиску лід починає сповзати по схилах і утворює глетчер, або льодовик (Курс заг. геол., 1947, 138); Лежать у полі вперті валуни На Молодечнині, в озернім краї; Супутник мій незаперечно знає, Що кинуті льодовиком вони (Рильський, III, 1961, 284); Верховини гір стояли кругом, схожі на фантастичні льодовики (Гончар, III, 1959, 124).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | льодовик | льодовики |
Родовий | льодовика | льодовиків |
Давальний | льодовикові, льодовику | льодовикам |
Знахідний | льодовик | льодовики |
Орудний | льодовиком | льодовиками |
Місцевий | на/у льодовику | на/у льодовиках |
Кличний | льодовику | льодовики |