мальовничий
МАЛЬОВНИЧИЙ, а, е. 1. Який милує око; гарний, привабливий, красивий. Розкішні западини та долинки, мальовничі тераси пишались, ніби закидані й застелені чудовими садками (Н.-Лев., III, 1956, 12); Мимохіть озирнешся, і мальовнича картина прикує тебе до місця (Коцюб., III, 1956, 44); Мальовниче, прекрасне Поділля, яке Леся Українка називала окрасою України, лежить між Дністром і Бугом (Цюпа, Україна.., 1960, 242); // Який привертає увагу яскравістю барв, виразністю рухів і т. ін.; гідний бути намальованим. Гвардійці в своїх мальовничих мундирах, реміснича челядь у полотняних куртках і фартухах, з засуканими рукавами стояли в рядах, із зброєю в руці (Фр., VI, 1951, 156); Спали запорожці в мальовничих позах зі зброєю напохваті (Довж., І, 1958, 242).
2. перен. Образний, виразний (про мову, стиль і т. ін.). Можна багато писати про художню принадність першої великої удачі Гончара - .. про лаконічну й точну, мальовничу й музикальну мову письменника, що переливається різними стилістичними барвами (Про багатство л-ри, 1959, 171); Типовим художнім прийомом героїчних та пригодницьких казок є привілля розповіді й мальовнича описовість подій (Нар. тв. та етн., 2, 1957, 34).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | мальовничий | мальовнича | мальовниче | мальовничі |
Родовий | мальовничого | мальовничої | мальовничого | мальовничих |
Давальний | мальовничому | мальовничій | мальовничому | мальовничим |
Знахідний | мальовничий, мальовничого | мальовничу | мальовниче | мальовничі, мальовничих |
Орудний | мальовничим | мальовничою | мальовничим | мальовничими |
Місцевий | на/у мальовничому, мальовничім | на/у мальовничій | на/у мальовничому, мальовничім | на/у мальовничих |