манна
МАННА, и, ж. 1. За біблійною легендою - їжа, що падала євреям із неба під час їх мандрівки по пустелі.
@ Манна небесна (з неба) - про те, що дається легко, без зусиль. Успіхи передовиків - не манна небесна, вони з надхмарних висот не падають (Рад. Укр., 6.І 1961, 2); А поки що, дорогі брати й сестри, не сидіть склавши руки, не очікуйте манни з неба (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 18); Як манни небесної [з неба] чекати (ждати, бажати і т. ін.) - дуже сильно чекати, бажати когось, чогось.
2. спец. Застиглий сік деяких рослин (ясена, тамариксу та ін.), що вживається як їжа або ліки.
3. діал. Молоко. Треба було добре глядіти маржину од гадини, звіра, і од відьом, які всякими способами потягали манну з корови (Коцюб., II, 1955, 332).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | манна | манни |
Родовий | манни | манн |
Давальний | манні | маннам |
Знахідний | манну | манни |
Орудний | манною | маннами |
Місцевий | на/у манні | на/у маннах |
Кличний | манно | манни |
манний
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | манний | манна | манне | манні |
Родовий | манного | манної | манного | манних |
Давальний | манному | манній | манному | манним |
Знахідний | манний, манного | манну | манне | манні, манних |
Орудний | манним | манною | манним | манними |
Місцевий | на/у манному, маннім | на/у манній | на/у манному, маннім | на/у манних |