мочити
МОЧИТИ, мочу, мочиш, недок., перех. 1. Робити мокрим, вологим. А як дістався [Марусяк до рідних гір] - упав на землю, і цілував її, і мочив сльозами... (Хотк., II, 1966, 104); Високий режисер мочив хустку рідиною зі склянки (то був чай) - і клав собі на очі, що були навдивовижу червоні й запалені (Ю. Янов., II, 1958, 42); // безос. Землю нещасну вдень дощиком мочить, А на ніч морозом лютим стискає (Коцюб., І, 1955, 427).
2. Тримати у воді, у спеціальному розчині, надаючи певних якостей. Восени, звичайно, сільські газдині мочили в мутній воді потоку коноплі (Кобр., Вибр., 1954, 84); Кремезні кожум'яки мочили.. і м'яли шкури (Тулуб, Людолови, І, 1957, 401).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | мочу | мочимо |
2 особа | мочиш | мочите |
3 особа | мочить | мочать |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | мочитиму | мочитимемо |
2 особа | мочитимеш | мочитимете |
3 особа | мочитиме | мочитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | мочив | мочили |
Жіночий рід | мочила | |
Середній рід | мочило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | мочімо | |
2 особа | мочи | мочіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | мочачи | |
Минулий час | мочивши |