набитий
НАБИТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до набити. Набитий соломою матрац відгукувався на кожен його порух сухим шурхотом (Загреб., Спека, 1961, 14); Вранці пішов свіжий, а за день змарнів, в набитих вітром очах застигла сльоза (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 197); Недалеко його висить револьвер. Він набитий (Коб., І, 1956, 341); Його молодший товариш теж одклав кайло.. підсунувся на купу набитої породи (Досв., Вибр., 1959, 345); // набито, безос. присудк. сл. На тапчані не було нікого, та зате на помості набито, мов селедців у бочці, якихось людських істот (Фр., І, 1955, 79); Очі ховають ніяковість під густими сірими бровами, в яких повно набито пилюки (Гончар, Тронка, 1963, 279).
@Битком набитий див. битком; Битком набито див. битком; Набита рука - добре натренована рука. У .мене, старика. На всяке майстерство набита, бач, рука (Рильський, Сад.., 1955, 57); Набитий гаманець див. гаманець; Набитий дурень див. дурень; Як набито - дуже багато. Сонце почало вже хилитися на західну половину неба, а в грушатицькій коршмі [корчмі] народу як набито (Фр., VIII, 1952, 9).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | набитий | набита | набите | набиті |
Родовий | набитого | набитої | набитого | набитих |
Давальний | набитому | набитій | набитому | набитим |
Знахідний | набитий, набитого | набиту | набите | набиті, набитих |
Орудний | набитим | набитою | набитим | набитими |
Місцевий | на/у набитому, набитім | на/у набитій | на/у набитому, набитім | на/у набитих |