надаремне
надаремний
НАДАРЕМНИЙ, а, е, розм. 1. Який не дає наслідків; марний. Хтось пирхає зо сміху, і я відчуваю, що хвальба моя надаремна, що хлопці мають важливіші доручення (М. Ол., Чуєш.., 1959, 79); // Який не має успіху, не досягає мети; безуспішний. Надаремна спроба.
2. Який не має серйозних причин; непотрібний. Підняття народного добробуття [добробуту], народна просвіта, - були б багато вищими завданнями для польських панів, ніж надаремна й непотрібна іграшка в полонізацію галицьких українців (Н.-Лев., II, 1956, 393).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | надаремний | надаремна | надаремне | надаремні |
Родовий | надаремного | надаремної | надаремного | надаремних |
Давальний | надаремному | надаремній | надаремному | надаремним |
Знахідний | надаремний, надаремного | надаремну | надаремне | надаремні, надаремних |
Орудний | надаремним | надаремною | надаремним | надаремними |
Місцевий | на/у надаремному, надаремнім | на/у надаремній | на/у надаремному, надаремнім | на/у надаремних |