напучення
НАПУЧЕННЯ, я, с . Дія за знач. напутити, напучувати. Після напучення Замрауша широко відчинились ворота.., і новаки влилися до гурту (Збан., Єдина, 1959, 340); // Добрі побажання, повчальні слова, поради. Затамувавши дух, льотчики слухають чіткі, ясні напучення (Трип., Дорога.., 1945, 8); Раз у раз долинають оплески: то ще комусь вручають атестат зрілості. А коли втихнуть там оплески, відлунають слова напучень та поздоровлень, ..всі учасники вечора висипають на подвір'я (Гончар, Тронка, 1963, 135).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | напучення | напучення |
Родовий | напучення | напучень |
Давальний | напученню | напученням |
Знахідний | напучення | напучення |
Орудний | напученням | напученнями |
Місцевий | на/у напученні | на/у напученнях |
Кличний | напучення | напучення |