нот
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | Нот | Ноти |
Родовий | Нота | Нотів |
Давальний | Нотові, Ноту | Нотам |
Знахідний | Нота | Нотів |
Орудний | Нотом | Нотами |
Місцевий | на/у Ноті, Нотові | на/у Нотах |
Кличний | Ноте | Ноти |
нота
НОТА1и, ж. 1. Умовний графічний знак, що позначає музичний звук певної висоти і тривалості. Співали б прозу, та по нотах, А не як-небудь... (Шевч., II, 1953, 373); - Напиши про нас! Візьми на ноти Ті пісні, що знає ланкова (Шпорта, Мужність, 1951, 12).
2. Окремий звук певної висоти у музиці, співі. Гіца зігнувся й наліг на скрипку. Він підняв одну ноту і все викочував і викочував її нагору, все вище й вище (Коцюб., І, 1955, 376); Вустя.. співала в церковному хорі, брала там такі піднебесні ноти, що парубки навіть із сусідніх сіл.. щосвята юрбами набивалися в криничанську церковцю (Гончар, І, 1959, 9); * У порівн. Вже через хвилину він потрапляє у якусь дивну метелицю: не вітром виє і тужить вона, а кожна її сніжинка дзвенить, мов нота (Стельмах, Хліб.., 1959, 12).
@ Брати ноту див. брати; На високих нотах - підвищеним голосом через обурення, незадоволення і т. ін. - Кинь ти його, Валька, - відповів інший голос скоромовкою на високих нотах. - Бо ми так до ранку з ним проморочимось (Гончар, IV, 1960, 61); На одній ноті - монотонне, одноманітно. Вранці мрячило й тоскно гудів над головою телефонний дріт на одній ноті (Головко, II, 1957, 82); Фальшива нота - щось нещире, неправдиве. [Ярчук:] Прошу перебивати мене лише в тому разі, коли почуєте якусь фальшиву ноту (Мик., І, 1957, 374).
3. тільки мн. Текст музичного твору, записаний умовними графічними знаками; аркуш, зошит з таким записом. Поцілуй Маркевича за мене за його ноти (Шевч., VI, 1957, 156); На підставці [піаніно] лежала розгорнута книжка з нотами (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 180); Музики розставили свої пюпітри, порозкладали ноти й посвітили ліхтарі (Н.-Лев., III, 1956, 138).
@ Як (наче і т. ін. ) по нотах-дуже легко, вільно, без труднощів. Все добре йшло. Сказать не гріх, як в пісні, як по нотах (Дор., Три богатирі, 1959, 26).
4. Тон, інтонація голосу, що виражають яке-небудь почуття, ставлення до кого-, чого-небудь. Його голос був низький, глибокий, та звучала в ньому нота незвичайної поваги та тепла, яка звучить у розмові з любою дружиною або дитиною (Оп., Іду.., 1958, 236); Бараболя чує в голосі Веремія приховані ноти переможця і вдавано зітхає (Стельмах, II, 1962, 284); // Погляди на що-небудь. Нові волелюбні ноти зазвучали в поезії Шевченка, нові живі картини народжувалися під його пензлем (Слово про Кобзаря, 1961, 49).
НОТА2, и, ж. У міжнародному праві - офіційне письмове звернення уряду однієї держави до іншої. Рада Народних Комісарів Української РСР 2 травня 1919 р. звернулась до уряду Румунії з нотою (Іст. УРСР, II, 1957, 209).
^ Вербальна нота див. вербальний.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | нота | ноти |
Родовий | ноти | нот |
Давальний | ноті | нотам |
Знахідний | ноту | ноти |
Орудний | нотою | нотами |
Місцевий | на/у ноті | на/у нотах |
Кличний | ното | ноти |