нудьгувати
НУДЬГУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. Відчувати нудьгу (у 1, 2 знач.). Якову немає роботи. Нудьгує Яків, зникає часом з двору (Мирний, І, 1954, 232); Нудьгував цілий день і тепер нудьгую в своїй кімнаті, номері "Брістоля" (Вас., Незібр. тв., 1941, 219); - Клубу в селі нема, молодь нудьгує, а він [голова сільради] собі папери перечитує (Тют., Вир, 1964, 99).
2. за ким - чим, по кому - чому, без кого - чого і без додатка. Перебувати в тривожно-очікувальному стані; непокоїтися, журитися. - Що ж ти, Василино, не нудьгуєш за своєю Комарівкою? - спитав ласкаво панич (Н.-Лев., II, 1956, 59); Олександра нудьгувала в службі. Думки її рвались поза обсяг щоденщини; вона бажала кращого, празникового життя (Коцюб., І, 1955, 64); Батальйон одержав нарешті пошту.. Сагайді не було нічого. Він, видно, нудьгує і не знаходить собі місця (Гончар, III, 1959, 85); Їм сниться: робота прийшла до рук, нудьгують обоє по ній (Шер., Дружбою.., 1954, 34); [Шалімов:] Я бачу, ти тут не нудьгуєш без мене. Швидко знайшла собі кумира (Коч., II, 1956, 30).
Нудьгувати світом - те саме, що Нудити світом (див. нудити). [Палажка:] Он нещасна Химка, теж по-модному захотіла жити, та тепер і нудьгує світом (Мирний, V, 1955, 211).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | нудьгую | нудьгуємо |
2 особа | нудьгуєш | нудьгуєте |
3 особа | нудьгує | нудьгують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | нудьгуватиму | нудьгуватимемо |
2 особа | нудьгуватимеш | нудьгуватимете |
3 особа | нудьгуватиме | нудьгуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | нудьгував | нудьгували |
Жіночий рід | нудьгувала | |
Середній рід | нудьгувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | нудьгуймо | |
2 особа | нудьгуй | нудьгуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | нудьгуючи | |
Минулий час | нудьгувавши |