обзивати
ОБЗИВАТИ, аю, аєш, недок., ОБІЗВАТИ, ву, веш, док., перех. 1. Називати кого-небудь образливими, лайливими словами; давати комусь негативну оцінку. Жадан.., чухаючи потилицю, обзивав себе бельбасом, просив пробачення (Баш, Надія, 1960, 223); - Ні, - думав він, - не по правді діють наші гридні, обзиваючи ключницю Ярину недоброю та ще й злою (Скл., Святослав, 1959, 79); - Де ж це видано - дурнем обізвати хазяїна в його хаті! (Багмут, Опов., 1959, 13).
2. діал. Гукати. - Хто там? - обізвав його сторож.. Хведір, наче злодій, кинувся, одбіг від цвинтаря (Мирний, III, 1954, 56).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | обзиваю | обзиваємо |
2 особа | обзиваєш | обзиваєте |
3 особа | обзиває | обзивають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | обзиватиму | обзиватимемо |
2 особа | обзиватимеш | обзиватимете |
3 особа | обзиватиме | обзиватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | обзивав | обзивали |
Жіночий рід | обзивала | |
Середній рід | обзивало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | обзиваймо | |
2 особа | обзивай | обзивайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | обзиваючи | |
Минулий час | обзивавши |