огир
ОГИР, а, ч., рідко. Те саме, що жеребець. Біля кузні кували підкови степовим жеребцям. Огирі тремтіли від гніву та іржали в самі небеса, згадуючи своїх подруг (Довж., І, 1958, 227); Базар аж клекотить: огирі хазяйські стоять рядами, як намальовані, - не купиш, хоч подивися! (Кос., Новели, 1962, 135); * У порівн. Дивися, огирем яким Сам пан круг тебе похожає, Уже чи добрим, чи лихим, А будеш панською ріднею, Хіба повісишся!.. (Шевч., II, 1963, 115).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | огир | огири |
Родовий | огира | огирів |
Давальний | огирові, огиру | огирам |
Знахідний | огира | огирів |
Орудний | огиром | огирами |
Місцевий | на/у огирі, огирові | на/у огирах |
Кличний | огире | огири |