павук
ПАВУК, а, ч. 1. Членистонога тварина з отруйними залозами, що звичайно живиться дрібними комахами, вловлюючи їх у виткану нею самою павутину. Звичайний павук (Аrапеіdа) - один з найчисленніших мешканців на землі (Наука.., 12, 1965, 50); На воді ряска, немов руда кора, по ній стрибають довгоногі павуки, перебираючись через уламки листу та комишу (Коцюб., II, 1955, 265); Хто навчив сірого павука на кущі дикої малини сплести таку тонку мережану сітку? (Донч., VI, 1957, 319); * Образно. Перед її очима весь час стояв.. фашистський літак з чорними павуками на крилах (Кучер, Чорноморці, 1956, 368); * У порівн. Одна Параска, як павук, замотавшись у свою павутину, не виходить з хати (Мирний, IV, 1955, 53); Крутяться колеса млинові в густому тумані, а здається химерно так: немов великий водяний павук плазує з ставу на греблю (Головко, II, 1957, 206).
2. перен., розм. Той, хто експлуатує інших, відзначається жорстокістю, підступністю, хитрістю у ставленні до кого-небудь. Пізнавав [Рафаловнч] повітових павуків по їх сітях і повітових сатрапів по тих слідах їх пазурів, які стрічав на своїх клієнтах (Фр., VII, 1951, 226); Мелітару знову незадоволено подумав, що сказав надто багато цьому хитрому павуку (Чаб., Балкан. весна, 1960, 106).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | павук | павуки |
Родовий | павука | павуків |
Давальний | павукові, павуку | павукам |
Знахідний | павука | павуків |
Орудний | павуком | павуками |
Місцевий | на/у павуку, павукові | на/у павуках |
Кличний | павуку | павуки |