паморочити
ПАМОРОЧИТИ, чу, чиш, недок., перех. і без додатка. Притупляти свідомість, п'янити. Повітря паморочило солодким духом розквітлих троянд (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 350): // Позбавляти здатності розумно мислити, тверезо ставитися до навколишнього. Що більше розповідав Марченко, Романові ставало ясніше: батька почала паморочити слава (Минко, Ясні зорі, 1951, 67).
Паморочити голову (розум, свідомість і т. ін. ): а) позбавляти кого-небудь здатності ясно й чітко мислити. Хатня задуха паморочить голову, руки мимохіть простягаються до вікна (Дн. Чайка, Тв., 1960, 108); Вулиця здавалася тісною, а тиша, глибока й тривожна, бентежила серця, паморочила розум (Воскр., Весна.., 1939, 71); б) п'янити (про пахощі, аромати). Їй [весні] додають сили й краси не самі солов'їні співи, але й пахощі, що забивають дух, тамують биття серця і паморочать свідомість (Смолич, Мир.., 1958, 77).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | паморочу | паморочимо |
2 особа | паморочиш | паморочите |
3 особа | паморочить | паморочать |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | паморочитиму | паморочитимемо |
2 особа | паморочитимеш | паморочитимете |
3 особа | паморочитиме | паморочитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | паморочив | паморочили |
Жіночий рід | паморочила | |
Середній рід | паморочило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | паморочмо | |
2 особа | памороч | паморочте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | паморочачи | |
Минулий час | паморочивши |