патрицій
ПАТРИЦІЙ, я, ч. 1. У стародавньому Римі - член родової общини, пізніше - представник родової знаті. Перед Нероном, Перед Юпітером новим. Молились вчора сенатори І всі патриції (Шевч., II, 1963, 287); Зіпершись на високу спинку стільця, Наливайко розглядав прекрасну копію портрета дружини флорентійського патриція Монни Лізи (Ле, Наливайко, 1957, 30).
2. Особа, що належала до патриціату. - І міські патриції, і пани радці.. - всі пристануть до нас, коли почують про школу (Тулуб, Людолови, І, 1957, 128).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | патрицій | патриції |
Родовий | патриція | патриціїв |
Давальний | патрицієві, патрицію | патриціям |
Знахідний | патриція | патриціїв |
Орудний | патрицієм | патриціями |
Місцевий | на/у патриції | на/у патриціях |
Кличний | патрицію | патриції |