полковий
ПОЛКОВИЙ, а, е. Прикм. до полк 1, 2, 4. Полковий писар щось до нас добирається і так і підгляда, щоб мокрим рядном на нас напасти (Кв.-Осн., II, 1956, 160); Знову - вже вдруге сьогодні - йому [Кобзареві] згадався полковий агітатор (Жур., Дорога.., 1948, 201); Вперше Миргород згадується в літописах, датованих XV століттям, як сотенне, а пізніше як полкове місто (Визначні місця Укр., 1958, 464); // Належний полкові. - Я саме переправляю через річку поранених і полкове майно, а ввечері і я рушатиму слідом (Ю. Янов., II, 1958, 221); - Для послів звелів запрягати угорських коней з полкової стайні (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 72); // у знач. ім. полковий, вого, ч., заст. Офіцер полку. Одного разу дожидали в нас полкових з міста (Вовчок, І, 1955, 109).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | полковий | полкова | полкове | полкові |
Родовий | полкового | полкової | полкового | полкових |
Давальний | полковому | полковій | полковому | полковим |
Знахідний | полковий, полкового | полкову | полкове | полкові, полкових |
Орудний | полковим | полковою | полковим | полковими |
Місцевий | на/у полковому, полковім | на/у полковій | на/у полковому, полковім | на/у полкових |