рятівний
РЯТІВНИЙ, а, е. 1. Те саме, що рятувальний. Розсікаючи хвилі, швидко мчав до баркаса рятівний катер (Шиян, Переможці, 1950, 60); Хлопчик цупко вчепився в кинутий йому рятівний круг (Мокр., Слід.., 1969, 32).
2. Який дає, приносить рятунок або сприяє рятунку. Ззаду заговорив кулемет. Кущі попереду здалися Варварі рятівним, недосяжним укриттям (Перв., Дикий мед, 1963, 245); Він подав своєчасно рапорт. Цього рятівного папірця підшили до справи як доказ його юридичної невинуватості (Мур., Свіже повітря.., 1962, 173).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | рятівний | рятівна | рятівне | рятівні |
Родовий | рятівного | рятівної | рятівного | рятівних |
Давальний | рятівному | рятівній | рятівному | рятівним |
Знахідний | рятівний, рятівного | рятівну | рятівне | рятівні, рятівних |
Орудний | рятівним | рятівною | рятівним | рятівними |
Місцевий | на/у рятівному, рятівнім | на/у рятівній | на/у рятівному, рятівнім | на/у рятівних |