семінарія
СЕМІНАРІЯ, ї, ж. 1. Середній духовний навчальний заклад. - Я знаю вашого попа! Він в семінарії лічити не вмів навіть гроші... (Вовчок, VI, 1956, 254); Очистилося місце в Криворівні для молодого о. Василія. Він лише-лише вискочив з семінарії - як тут дають самостійну парохію [парафію] (Хотк., II, 1966, 9); Батюшка ще більше бентежиться. Зовуть його Вікентієм, син сільського попа, але нізащо не хотів учитися в духовній семінарії.. Попувати змусили батьки (Стельмах, І, 1962, 250).
2. У дореволюційній Росії, а також у Галичині - середній педагогічний навчальний заклад. Зрікшися.. думки про кар'єру, пішов [Опанас] зі Львова до Станіславова, скінчив там учительську семінарію (Фр., IV, 1950, 300); Він приїхав у село просто з учительської семінарії (Кучер, Черв. вогонь, 1959, 61).
3. рідко. Те саме, що семінар 1. - Професор германістики допитувався вчора, коли принесеш на семінарію свою працю про «Короля Ротера» (Фр., IV, 1950, 308).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | семінарія | семінарії |
Родовий | семінарії | семінарій |
Давальний | семінарії | семінаріям |
Знахідний | семінарію | семінарії |
Орудний | семінарією | семінаріями |
Місцевий | на/у семінарії | на/у семінаріях |
Кличний | семінаріє | семінарії |