спогадання
СПОГАДАННЯ, я, с., розм. Те саме, що спогад 1. Журавлі?.. Це ж мої спогадання З літ минулих летять і течуть (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 123); Із спогадань його вивів крик: сварилися тонкогубий із низьколобим за місце біля вікна (Панч, На калин. мості, 1965, 172); * У порівн. Я пройшов над Алазанню, Над потоком водяним, Сивим, ніби спогадання, І, як пісня, молодим (Рильський, Мости, 1948, 67).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | спогадання | спогадання |
Родовий | спогадання | спогадань |
Давальний | спогаданню | спогаданням |
Знахідний | спогадання | спогадання |
Орудний | спогаданням | спогаданнями |
Місцевий | на/у спогаданні | на/у спогаданнях |
Кличний | спогадання | спогадання |