співвітчизник
СПІВВІТЧИЗНИК, а, ч. Людина, що має спільну з ким-небудь вітчизну. Білів його красень корабель у водах найвіддаленіших архіпелагів, білосніжно сяяв під пальмами таких островів, де раніш нога його співвітчизників не ступала (Гончар, Тронка, 1963, 198); Перша людина, яка проникла в космос, - це наш співвітчизник, громадянин Союзу Радянських Соціалістичних Республік Юрій Олексійович Гагарін (Рад. Укр., 14.IV 1961, 1).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | співвітчизник | співвітчизники |
Родовий | співвітчизника | співвітчизників |
Давальний | співвітчизникові, співвітчизнику | співвітчизникам |
Знахідний | співвітчизника | співвітчизників |
Орудний | співвітчизником | співвітчизниками |
Місцевий | на/у співвітчизнику, співвітчизникові | на/у співвітчизниках |
Кличний | співвітчизнику | співвітчизники |