узимі
УЗИМІ (ВЗИМІ), присл., діал. Узимку. - Раз якось паслисьмо [ми пасли] вівці та й звіяв студений вітер, гейби взимі... (Коцюб., II, 1955, 352); - Узимі якось... тісно в горах: усе пов'язане, поплутане стежечками, від стежки ані руш (Хотк., II, 1966, 12); Без плодів ніколи гілля тих дерев не лишалось - Влітку то будь чи взимі - цілорічно (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 128).