упир
УПИР, я, ч. Те саме, що вампір 1, 2. - Я Тибр старий! - ось придивись. Я тут водою управляю, Тобі я вірно помагаю, Я не прочвара, не упир (Котл., І, 1952, 200); Гуцул лякався не тільки пана і жандарма, він жахався на кожному кроці відьми, упиря, мольфара і всякого іншого чортовиння (Козл., Сонце.., 1957, 4).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | упир | упирі |
Родовий | упиря | упирів |
Давальний | упиреві, упирю | упирям |
Знахідний | упиря | упирів |
Орудний | упирем | упирями |
Місцевий | на/у упирі, упиреві | на/у упирях |
Кличний | упирю | упирі |