хватка
ХВАТКА, и, ж. 1. Прийом, спосіб, яким хапають, беруть що-небудь.
◇ Залізна хватка - те саме, що Мертва хватка (див. мертвий). - Здоров, здоров, сину,- привітався Гордій і залізною хваткою стиснув руку Федота (Тют., Вир, 1964, 233); Мертва хватка див. мертвий; Смертельна хватка див. смертельний.
2. перен., розм. Спосіб дій, манера поведінки кого-небудь. А подивіться ви хоча б на Аню Макарову: ..дівчинка на вигляд не дуже богатир, а серце в неї, сумління, робоча хватка,- всього цього на десять богатирів вистачить (Вишня, І, 1956, 339); - Сталінградець? - Ні, товаришу гвардії генерал, ми... ближчі. Але хватка у нас сталінградська (Гончар, III, 1959, 251).
3. Конусна сітка, напнута на обруч або рамку з держаком, яку використовують для ловлі риби, комах, птахів. [Тарас:] Недавно кум мій ловив.. рибу, так щось як почало хрюкати, та як схопило його хватку,- він ледве втік і хватку кинув (Корн., I, 1955, 310); Різними способами можна рибу ловити. Ловлять, приміром, «хваткою»... (Вишня, І, 1956, 156); Виходять Чирва та Малоштан із хваткою. [Чирва:] А ви, куме, все рибку ловите? Піймали щось? (Мик., I, 1957,56).
4. мн. хватки, ток, діал. Рогач (у 1 знач.); чаплія. Є в батька книжечка податкова, палітурки зелені, за сволоком стремить [стримить]. Як би її звалить, було думаю. Візьму оце й хватки в руки, та й ... а як батько увійде? (Тесл., З книги життя, 1949, 165); Розсердилася [Петренчиха], розгнівалася, біга по хаті, кочергами та хватками шпурляє, дітей штовхає (Л. Янов., І, 1959,86).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | хватка | хватки |
Родовий | хватки | хваток |
Давальний | хватці | хваткам |
Знахідний | хватку | хватки |
Орудний | хваткою | хватками |
Місцевий | на/у хватці | на/у хватках |
Кличний | хватко | хватки |
хваткий
ХВАТКИЙ, а, е, розм. 1. Здатний добре хапати, захоплювати що-небудь. Хваткі пальці; *Образно. Хваткий, нервовий, він [вітер] невгамовно шугав і шугав вздовж вулиць і заулків (Логв., Літа.., 1960, 40).
2. перен. Беручкий, охочий до чого-небудь. Проста дівчина - без прикрас. Без непотрібної ломоти. Вона уперта і хватка І до науки й до роботи (Забашта, Нові береги, 1950, 92); Самійло вибіг на ют, кмітливий і хваткий (Кучер, Чорноморці, 1948, 43).
3. Схильний до крадіжок; злодійкуватий.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | хваткий | хватка | хватке | хваткі |
Родовий | хваткого | хваткої | хваткого | хватких |
Давальний | хваткому | хваткій | хваткому | хватким |
Знахідний | хваткий, хваткого | хватку | хватке | хваткі, хватких |
Орудний | хватким | хваткою | хватким | хваткими |
Місцевий | на/у хваткому, хваткім | на/у хваткій | на/у хваткому, хваткім | на/у хватких |