ходики
ХОДИКИ, ів, мн., розм. Настінний годинник простої конструкції з гирями. На стіні висіли ходики (Ю. Янов., II, 1954, 40); Одноманітно цокали блискучим маятником залізні ходики на стіні (Кучер, Трудна любов, 1960, 217); Старенькі ходики з прив'язаною до ланцюжка підковою, замість гирі, показували чверть на одинадцяту (Коз., Блискавка, 1962, 233).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ходики | |
Родовий | ходиків | |
Давальний | ходикам | |
Знахідний | ходики | |
Орудний | ходиками | |
Місцевий | на/у ходиках | |
Кличний | ходики |
ходик
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ходик | ходики |
Родовий | ходика | ходиків |
Давальний | ходикові, ходику | ходикам |
Знахідний | ходик | ходики |
Орудний | ходиком | ходиками |
Місцевий | на/у ходику | на/у ходиках |
Кличний | ходику | ходики |