цензор
ЦЕНЗОР, а, ч. 1. У Стародавньому Римі - урядова особа, яка оцінювала майно громадян, стежила за надходженням податків тощо.
2. Урядова особа, яка здійснює цензуру (у 2 знач.). Мені доводилось писати афіші та оголошення в газети, носити афіші до цензора й до друкарні (Минуле укр. театру, 1953, 29); Він довів цензорові, що тут немає ніякого криміналу, коли автор вдається до цензури (Мирний, V, 1955, 430); // заст. Учень, який стежив за порядком у старій школі, оцінював відповіді інших учнів, записував оцінки і т. ін. Цензор Заяць порозміщував нас [школярів] у лавках відповідно до росту - менших напереді, а більших назаді (Фр., IV, 1950, 215).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | цензор | цензори |
Родовий | цензора | цензорів |
Давальний | цензорові, цензору | цензорам |
Знахідний | цензора | цензорів |
Орудний | цензором | цензорами |
Місцевий | на/у цензорі, цензорові | на/у цензорах |
Кличний | цензоре | цензори |