ахейці
АХЕЙЦІ, -ів, мн. Одне з основних давньогрецьких племен; вперше ахейці згадуються в хетських документах 14-го ст. до н. е.; у 12-му ст. до н. е., за Гомером, ахейці вели Троянську війну; з 3-го ст. до н. е. і до римського завоювання (146 р. до н. е.) ахейці зберігали владу в Ахайї; значення ахейців зросло знову після відновлення близько 280 р. до н. е. Ахейського союзу.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ахейці | |
Родовий | ахейців | |
Давальний | ахейцям | |
Знахідний | ахейців | |
Орудний | ахейцями | |
Місцевий | на/у ахейцях | |
Кличний | ахейці |