багач
БАГАЧ, а, ч. Той, хто має багатство (в 1 знач.); багата людина, багатій; протилежне бідняк. Попадавсь їм багач у руки - вони його оббирали, попадався вбогий - вони його наділяли (Вовчок, І, 1955, 358); - Бачив я: Багач в дворі препишнім проживає У злоті, сріблі, розкоші (Фр., XIII, 1954, 32); Всяк знає, як багач дбає: не своїм горбом, а чужим трудом (Укр.. присл..,1955,4).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | багач | багачі |
Родовий | багача | багачів |
Давальний | багачеві, багачу | багачам |
Знахідний | багача | багачів |
Орудний | багачем | багачами |
Місцевий | на/у багачі, багачу, багачеві | на/у багачах |
Кличний | багачу | багачі |
багачів
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | багачів | багачева | багачеве | багачеві |
Родовий | багачевого | багачевої | багачевого | багачевих |
Давальний | багачевому | багачевій | багачевому | багачевим |
Знахідний | багачів, багачевого | багачеву | багачеве | багачеві, багачевих |
Орудний | багачевим | багачевою | багачевим | багачевими |
Місцевий | на/у багачевому, багачевім | на/у багачевій | на/у багачевому, багачевім | на/у багачевих |