боязкий
БОЯЗКИЙ, а, е. 1. Який усього боїться; несміливий, полохливий, лякливий. Вчувши клекіт [орла], в комишах Ховалась боязкая птиця (Щог., Поезії, 1958, 376); Я стала дівка на порі, хоть боязка, похила й тиха (Фр., XIII, 1954, 112); На людях неговірка [Тетяна], навіть трохи боязка (Ваш, На землі.., 1957, 43);
* Образно. І впивалася [Галя] щастям, хоч полохливим, боязким, а все-таки щастям... (Мирний, II, 1954, 291); День непевний, тремтячий встає, боязкий (Л. Укр., IV, 1954, 264).
Не з боязких - не лякливий, сміливий. Та я не з боязких, нівроку, У жилах кров, а не окріп (Мал., I, 1956, 311).
2. Власт. несміливій людині, який має ознаки боязкості, несміливості. Хто б тепер пізнав Яся з тими дитячими ласкавими очима, з боязкою, несміливою ходою! (Н.-Лев., I, 1956, 157); Довгі години Софія чекала чоловіка з тремтінням і боязкою надією в серці (Козл., Весн. шум, 1952, 10); // Який виражає боязкість; пройнятий страхом. Нецікава стала Тетяна: і погляд боязкий, і мова тихіша, ніби й сама понижчала, з лиця спала (Вас., II, 1959, 104).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | боязкий | боязка | боязке | боязкі |
Родовий | боязкого | боязкої | боязкого | боязких |
Давальний | боязкому | боязкій | боязкому | боязким |
Знахідний | боязкий, боязкого | боязку | боязке | боязкі, боязких |
Орудний | боязким | боязкою | боязким | боязкими |
Місцевий | на/у боязкому, боязкім | на/у боязкій | на/у боязкому, боязкім | на/у боязких |