в'ючний
В'ЮЧНИЙ, а, е. Прикм. до в'юк. В'ючні перевезення;
* Образно. Життя моє було тягар В 'ючний, як у скотини! Я жив в кріпацтві у дітей, В кайданах у родини (Крим., Вибр., 1965, 128); // Признач. для перевезення в'юків. Плентався ззаду, через те, що в'ючний кінь обмежував рухи його (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 121); На полонину не так легко дістатися: до Гриневи можна машиною, підводами, а там і в'ючним транспортом доведеться (Колг. Укр., 9, 1956, 32).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | в'ючний | в'ючна | в'ючне | в'ючні |
Родовий | в'ючного | в'ючної | в'ючного | в'ючних |
Давальний | в'ючному | в'ючній | в'ючному | в'ючним |
Знахідний | в'ючний, в'ючного | в'ючну | в'ючне | в'ючні, в'ючних |
Орудний | в'ючним | в'ючною | в'ючним | в'ючними |
Місцевий | на/у в'ючному, в'ючнім | на/у в'ючній | на/у в'ючному, в'ючнім | на/у в'ючних |