вередування
ВЕРЕДУВАННЯ, я, с. Дія за знач. вередувати. - Я таки й думав, що на тебе найшло вередування, - знехотя обізвався батько (Н.-Лев., IV, 1956, 184); Маленький Марко махав ручками, дригав ноженятами, верещав на всю хату і з натуги червонів. Антін на його вередування не зважав (Чорн., Визвол. земля, 1950, 146).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вередування | вередування |
Родовий | вередування | вередувань |
Давальний | вередуванню | вередуванням |
Знахідний | вередування | вередування |
Орудний | вередуванням | вередуваннями |
Місцевий | на/у вередуванні | на/у вередуваннях |
Кличний | вередування | вередування |