видючий
ВИДЮЧИЙ, а, е. Який бачить, має зір; зрячий. Видюче її [Солохи] око заіскрилося радістю, невидюче почало блимати (Мирний, І, 1954, 57); // у знач. ім. видючий, чого, ч. Йде видючий і сліпий, Та й каже видючий: "Ото, брате, синій гай! Ото ліс дрімучий!" (Рудан., Тв., 1956, 134); // Який дуже добре бачить. Але й там [на селі] видюче око адміністрації постерегло небезпечного злочинця (Коцюб., III, 1956, 34); Очі [у птиці] видючі - за тридев'ять земель бачить (Ю. Янов., І, 1954, 7).
@ Видюча смерть, рідко - те саме, що Видима смерть (див. видимий). Видючой смерті він боявся, Енея у ногах валявся, Просив живцем в неволю взять (Котл., І, 1952, 260).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | видючий | видюча | видюче | видючі |
Родовий | видючого | видючої | видючого | видючих |
Давальний | видючому | видючій | видючому | видючим |
Знахідний | видючий, видючого | видючу | видюче | видючі, видючих |
Орудний | видючим | видючою | видючим | видючими |
Місцевий | на/у видючому, видючім | на/у видючій | на/у видючому, видючім | на/у видючих |