визвірятися
ВИЗВІРЯТИСЯ, яюся, яєшся, недок., ВИЗВІРИТИСЯ, рюся, ришся, док., розм. Звертатися до кого-небудь або відповідати комусь із нестриманим роздратуванням, злістю. [Готліб:] Се ти так на старого чоловіка визвіряєшся? (Л. Укр., IV, 1954, 256); - Це що? - визвірявся Карпо Нехльода і підвищував голос так, щоб його чули за дверима інші прохачі (Шиян, Баланда, 1957, 149); - Одчепись, поганий! - визвірилась на його Ганна так, що аж в хаті стихло (Н.-Лев., І, 1956, 98); Гнида визвірився на них [дітей]: "К чорту звідси!" (Головко, II, 1957, 127).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | визвіряюся | визвіряємося |
2 особа | визвіряєшся | визвіряєтеся |
3 особа | визвіряється | визвіряються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | визвірятимуся | визвірятимемося |
2 особа | визвірятимешся | визвірятиметеся |
3 особа | визвірятиметься | визвірятимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | визвірявся | визвірялися |
Жіночий рід | визвірялася | |
Середній рід | визвірялося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | визвіряймося | |
2 особа | визвіряйся | визвіряйтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | визвіряючись | |
Минулий час | визвірявшись |