виношувати
ВИНОШУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИНОСИТИ, ошу, осиш, док., перех. 1. Носити в собі дитину до родів (про матір). - Толику, як ти міг?.. Я ж дитину тобі виношую... Толику, вернись, мій любий!.. (Руд., Остання шабля, 1959, 482); // Вирощувати, доглядати дитину, носячи на руках до того часу, поки вона почне ходити. - Я її ще маленькою.. виносив на своїх руках (Фр., VIII, 1952, 57); Шестеро своїх синів і четверо чужих дітей виносила вона біля грудей, виростила в колисці (Стельмах, II, 1962, 209).
2. перен. Обмірковувати до найдрібніших деталей, тримати в собі до остаточного визрівання (думку, ідею і т. ін.). Виношував в собі глибоку Ту думку-вигадку (Мирний, V, 1955, 299); Довго він виношував ідею.. комбінованого удару (Гончар, Таврія.., 1957, 661); Треба все добре переварити, виносити, зрозуміти (Коцюб., III, 1956, 360); Я виносив сюжет, опанував матеріал і з любов'ю й запалом написав два романи (Донч., VI, 1957, 582).
3. тільки док. Носячи, перемістити все за кілька разів. - Ні, не так, - каже Пріська. - Візьмімо ночви та ночвами виносимо [сніг]! (Мирний, III, 1954, 10); Не боявся [Оленчук] в житті найтяжчої роботи - гори труда витрудив, гори солі із Сиваша на собі виносив (Гончар, II, 1959, 355).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | виношую | виношуємо |
2 особа | виношуєш | виношуєте |
3 особа | виношує | виношують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | виношуватиму | виношуватимемо |
2 особа | виношуватимеш | виношуватимете |
3 особа | виношуватиме | виношуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | виношував | виношували |
Жіночий рід | виношувала | |
Середній рід | виношувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | виношуймо | |
2 особа | виношуй | виношуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | виношуючи | |
Минулий час | виношувавши |