виплакувати
ВИПЛАКУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИПЛАКАТИ, ачу, ачеш, док., перех. 1. Плачучи від горя, образи і т. ін., знаходити заспокоєння, полегкість. За порогом під грушею Груня виплакувала своє горе (Горд., ІІ, 1959, 239); В потоці гарячих сліз вона виплакала своє горе, страх і образу (Донч., III, 1956, 71).
2. розм. Випрошувати, домагатися чого-небудь сльозами, благанням. Із самого неба Долю виплачу сльозами І пошлю до тебе (Шевч., І, 1951, 311); Батько його [Панька] крамничку в нас держав, а воно, сопливе, виплакало, щоб його в колгосп прийняли (Вишня, І, 1956, 254).
@ Виплакувати (виплакати) очі - довго і часто плакати; плачучи, псувати собі очі, зір. - Не ховайся до півночі, Місяцю червоний! Не виплакуй свої очі, Козаче моторний! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 153); Дивіться на мене: я виплакав очі. Мені їх не шкода, мені їх не жаль (Шевч., І, 1951, 161).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | виплакую | виплакуємо |
2 особа | виплакуєш | виплакуєте |
3 особа | виплакує | виплакують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | виплакуватиму | виплакуватимемо |
2 особа | виплакуватимеш | виплакуватимете |
3 особа | виплакуватиме | виплакуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | виплакував | виплакували |
Жіночий рід | виплакувала | |
Середній рід | виплакувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | виплакуймо | |
2 особа | виплакуй | виплакуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | виплакуючи | |
Минулий час | виплакувавши |