вистояний
ВИСТОЯНИЙ, а, е. Який вистоявся. Сіла Горленко поруч з завгоспом на двоколісну одноколку, запряжену вистояним породистим конем (Крот., Сини.., 1948, 55); - Хто поспішає, той п'є кисле вино, замість міцного і вистояного... (Грим., Подробиці.., 1956, 85); Микола, увійшовши в клуню, довго любувався вистояними дзвінкими стовбурами груш (Стельмах, Над Черемошем.., 1952, 20).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | вистояний | вистояна | вистояне | вистояні |
Родовий | вистояного | вистояної | вистояного | вистояних |
Давальний | вистояному | вистояній | вистояному | вистояним |
Знахідний | вистояний, вистояного | вистояну | вистояне | вистояні, вистояних |
Орудний | вистояним | вистояною | вистояним | вистояними |
Місцевий | на/у вистояному, вистоянім | на/у вистояній | на/у вистояному, вистоянім | на/у вистояних |