вихворіти
ВИХВОРІТИ і ВИХОРІТИ, ію, ієш, док., розм. Довго прохворіти; дуже перехворіти. А що вже цьому Андрійкові безталанному, то й за всіх краще і вихорів, і виболів... (Вас., II, 1959, 281).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вихворію | вихворіємо |
2 особа | вихворієш | вихворієте |
3 особа | вихворіє | вихворіють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вихворів | вихворіли |
Жіночий рід | вихворіла | |
Середній рід | вихворіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вихворіймо | |
2 особа | вихворій | вихворійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | вихворівши |