волоконце
ВОЛОКОНЦЕ, я, с. Зменш. до волокно 1. - Сидіте, прядіте. Дівки, волоконце (Чуб., V, 1874, 109); Кажуть у селі, що в неї [Докії] з-під пальців просте волоконце стає срібною ниткою (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 179); * Образно. Потім ми заглянем до зорі в віконце, зірка-пряха вділить срібне волоконце (Л. Укр., III, 1952, 207).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | волоконце | волоконця |
Родовий | волоконця | волоконець |
Давальний | волоконцю | волоконцям |
Знахідний | волоконце | волоконця |
Орудний | волоконцем | волоконцями |
Місцевий | на/у волоконці | на/у волоконцях |
Кличний | волоконце | волоконця |