відцвітати
ВІДЦВІТАТИ, аю, аєш, недок., ВІДЦВІСТИ, іту, ітеш, док. 1. Закінчувати, переставати цвісти; протилежне розцвітати. Була свята неділенька, під осінь уже, саме коли гречки відцвітали (Фр., IV, 1950, 63); Одцвітали яблуні і груші - стежка була всипана білими пелюстками (Десняк, II, 1955, 347); І марно як жили, так марно і помруть, Як ті на яблуні червиві скороспілки, Що рано відцвіли та рано й опадуть (Г.-Арт., Байки.., 1958, 186); Тепер минає літо і липи одцвіли (Забіла, Одна сім'я, 1950, 78).
2. перен. Утрачати молодість, свіжість; марніти. Садом сонцерадісним, як коханий край, ти цвіти, омріяна, і не одцвітай (Сос., II, 1958, 114); Максим постарів; постаріла й Явдоха - краса її спала, помарніла, одцвіла... (Мирний, II, 1954, 135); За роки суму і розлуки Обличчя встигло одцвісти (Уп., Вірші.., 1957, 42); // Переставати виявлятися в усій своїй повноті, привабливості. Не одцвіте моє кохання, А буде в серці до сконання (Сам., I, 1958, 66); Кінчалися серпневі дні, відцвіло благодатне літо, прокрадалася пора жовтіючого листу, пора журавлиних ключів (Ле, Клен. лист, 1960, 172); // Проходити, минати (про весну, юність). Виглядає мати сина у печалі край вікна. Біля кладки, біля тину одцвіла його весна (Сос., Солов. далі, 1957, 78).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відцвітаю | відцвітаємо |
2 особа | відцвітаєш | відцвітаєте |
3 особа | відцвітає | відцвітають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відцвітатиму | відцвітатимемо |
2 особа | відцвітатимеш | відцвітатимете |
3 особа | відцвітатиме | відцвітатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | відцвітав | відцвітали |
Жіночий рід | відцвітала | |
Середній рід | відцвітало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відцвітаймо | |
2 особа | відцвітай | відцвітайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | відцвітаючи | |
Минулий час | відцвітавши |